Поділ автомобіля між подружжям при розлученні

Останнє оновлення: 29 січня 2023

Процес розірвання шлюбу тільки на перший погляд здається нескладним. Здавалося б потрібно тільки направити позов, дочекатися рішення суду і на цьому все. Однак, цей складний момент у житті людини приховує й інші труднощі, зокрема пов'язані із майновими питаннями.

Як зазначають адвокати Альва Прайвесі, майно, яке подружжя придбало за час шлюбу є спільною сумісною власністю, навіть якщо таке майно оформлене лише на одного з них. Обоє мають право на рівні частки, незалежно від матеріального вкладу в спільне майно, як до, так і після розлучення. Після припинення шлюбних відносин, за бажанням будь-якої сторони, сумісне майно підлягає поділу і саме на цьому етапі виникає чимало проблем і суперечок, особливо коли поділу підлягає єдиний в сім'ї автомобіль.

Найголовніша складність полягає у тому, що автомобіль є неподільною річчю і не може бути просто розділений на дві частини, як наприклад грошові кошти. Тому виникає логічне питання: як поділити автомобіль між подружжям?

Що каже закон про способи поділу майна між подружжям?

На щастя, вирішити це питання, що не менш важливо, справедливим чином – можливо. Українське сімейне законодавство пропонує декілька варіантів, які можна застосувати при врегулюванні такого спору відносно автомобіля.

Так, у ст. 71 Сімейного кодексу України встановлено, що неподільні речі (зокрема, автомобіль) присуджуються одному з подружжя, при цьому сторони можуть домовитися про інше. Крім того, законом передбачена можливість виплати грошової компенсації одному із подружжя замість його частки в спільному майні.

Важливо розуміти, що у разі вирішення спору про поділ майна в судовому порядку, суд може брати до уваги багато інших факторів і не ділити майно порівно. Такими факторами можуть бути дії одного з подружжя, зокрема: ухиляння від утримання дітей, приховування чи пошкодження спільного майна тощо. До того ж на розмір часток може вплинути й недостатній розмір виплачуваних аліментів на утримання дітей, якщо вони проживають з одним із батьків. Детальніше дізнатися про збільшення своєї частки в спільному майні у зв'язку з утриманням дітей можна в адвоката із сімейних питань.

Таким чином, юристи Альва Прайвесі констатують: поділити майно між подружжям можна наступним чином:

за взаємною домовленістю сторін;
присудити неподільне майно лише одному з подружжя, а іншому компенсувати грошовими коштами його частку;
зарахувати вартість частки в рахунок іншого майна;
за рішенням суду з урахуванням істотних обставин.

Варіанти поділу автомобіля

1. Спільна домовленість

Найкращий і найбільш взаємоприйнятний спосіб – це домовитися самостійно, кому дістанеться автомобіль та укласти в письмовому вигляді угоду. В тексті такого документа необхідно зазначити кому залишиться автомобіль, а кому з подружжя – компенсація, яка може бути у вигляді грошових коштів або іншого еквівалентного за вартістю майна або частки майна.

На практиці також трапляються випадки, коли подружжя домовляються про спільне користування транспортним засобом, в такому випадку в угоді викладаються відповідні умови та порядок користування автомобілем.

2. Грошова компенсація

Якщо подружжя не можуть домовитися про поділ майна, вони можуть звернутись за вирішенням спору до суду. У такому разі прийнятним способом поділу автомобіля є залишення автомобіля у власності одного з подружжя з виплатою іншому компенсації грошовими коштами.

Згідно з вимогами Сімейного кодексу перед присудженням компенсації той із подружжя, кому залишиться автомобіль, має внести на депозитний рахунок суду визначену суму в рахунок компенсації. Юристи Альва Прайвесі також наголошують, що при вирішенні питань щодо компенсації має визначатися вартість транспортного засобу на момент розподілу автомобіля, а тому на практиці часто сторони замовляють та проводять експертну оцінку такого майна.

3. Включення вартості частки авто до іншого майна

Такий спосіб поділу майна можливий, якщо спір виник з приводу декількох об'єктів, у тому числі й нерухомого майна. Той із подружжя, хто залишає собі у власність автомобіль може запропонувати іншому компенсувати частку вартості автомобіля шляхом отримання більшої частки в іншому майні подружжя, наприклад, це може стосуватись квартири.

У такому випадку, поділ майна може виглядати наступним чином (як приклад): одному з подружжя залишається у приватну власність автомобіль та 1/3 квартири, при цьому інший отримує у власність 2/3 квартири замість 1/2. Тобто за рахунок вартості частки автомобіля, частка у спільній власності на квартиру у іншого з подружжя збільшується.

Як діяти і що робити, якщо спільний автомобіль було продано?

Нерідко трапляються випадки, коли подружжя після розлучення не займаються поділом майна, а транспортний засіб залишається в користуванні того, на чиє ім'я він оформлений. З часом, такий автомобіль може бути проданий без згоди іншого з колишнього подружжя. Досить часто чоловік або дружина, у власності яких залишається авто, навмисно продають його з метою уникнення поділу цього майна.

Дізнатись чи було продано автомобіль, який є спільною власністю подружжя, можна шляхом направлення адвокатського запиту до сервісного центру МВС. Якщо з відповіді на нього стане відомо, що автомобіль дійсно було продано, то необхідно звертатися до суду з позовом.

Нині судова практика з цього питання сформована та є позитивні прецеденти щодо вирішення таких спорів. Так наприклад, Верховний Суд висловив правову позицію у справі №537/78/19, встановивши, що у разі відчуження автомобіля, який є спільною сумісною власністю подружжя, одним із подружжя без згоди іншого та не в інтересах сім'ї, то вартість такого автомобіля враховується при поділі майна подружжя.

Таким чином, враховуючи практику судів, звертаючись до суду з позовом про поділ уже відчуженого автомобіля ви маєте право вимагати компенсацію в розмірі 1/2 вартості автомобіля, яка була актуальна на момент його продажу.

Підсумовуючи вищевикладене, адвокати Альва Прайвесі зазначають, що поділ автомобіля між подружжям цілком можливий. Однак, варто враховувати завчасно всі нюанси та правильно складати юридичні документи, щоб уникнути потенційних проблем та можливих негараздів під час потенційного звернення до суду за захистом своїх прав.