Незважаючи на те, що "мораторій на відчуження" сільськогосподарських (надалі – "с/г") земель є головним порушенням зі сторони держави в аграрному секторі, ця заборона була продовжена на законодавчому рівні ще на рік.
Згідно з Перехідними положеннями чинного Земельного кодексу України до моменту прийняття закону, який регулюватиме порядок укладення угод із земельними ділянками (паями) цього призначення, забороняється:
- громадянам і юридичним особам відчуження та/або зміна призначення сільськогосподарських земельних ділянок;
- власникам земельних часток (паїв) – їх відчуження.
Також ця стаття передбачає для власників земельних паїв певні виключення, згідно з якими вони все ж таки мають право:
- передати належні їм земельні паї у спадок;
- обміняти такий пай на інший з однаковою вартістю або різницею у 10% згідно з нормативною оцінкою, за умови їх розташування в єдиному масиві земель с/г призначення ("пай на пай").
Варто звернути увагу на те, що за такою схемою обмін може бути проведений тільки земельними частками ("паями") - умовними частинами, утвореними в результаті розділу с/г земель колективної власності між членами сільськогосподарського підприємства. Це частини визначених у натурі земельних ділянок, але не зареєстрованих у відповідних держ. реєстрах за власниками, як того вимагає закон.
На практиці, власники земель с/г призначення мають можливість тільки передати їх в оренду.
Рішення Європейського суду з прав людини щодо заборони (мораторію)
Ситуація, що склалася в сфері обігу с/г земель, рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визнана явним порушенням прав людини (справа "Зеленчук і Цицюра проти України").
ЄСПЛ встановив недотримання ст. 1 Протоколу №1 ("захист власності") Європейської конвенції з прав людини і зобов'язав Україну вжити законодавчі кроки, які забезпечать справедливість для всіх власників землі.
У рішенні зазначено, що державою не було досягнуто справедливий баланс між суспільними інтересами і правом власності громадян на землю.
Ключовим фактором для виявлення порушення прав заявників на власність було те, що Україна, вводячи мораторій, ставила собі за мету надання дозволу на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення після створення інфраструктури ринку. Але, ця заборона була продовжена кілька разів і питання залишається невирішеним, незважаючи на визначення крайніх термінів для того, щоб законодавчий орган врегулював це питання. Це свідчить про відсутність послідовності у органів влади. Тому обмеження в розпорядженні власністю є надмірним, заявники не повинні страждати від нездатності держави дотримуватися власних крайніх термінів.
Позиція Європейського суду стала основоположною для реалізації прав власників на розпорядження земельними ділянками с/г призначення в судовому порядку.
Прикладом цього стала справа за позовом прокуратури в інтересах держави про визнання договору міни земельної ділянки недійсним (Рішення Донецького апеляційного суду від 10.10.2018 року).
Згідно з обставинами справи між співвідповідачами відбувся обмін сформованими земельними ділянками з наявними кадастровими номерами, але з різною оціночною вартістю, який на думку прокуратури є незаконним в силу існування законодавчої заборони.
Судом було встановлено, що обмін відбувся вже сформованими і визначеними на місцевості ділянками з присвоєними кадастровими номерами. А це говорить про те, що обмін такими ділянками за своєю правовою суттю не підпадає під дію закону, який регулює порядок виділення (визначення на місцевості) ділянок власникам часток (паїв). Суд визначив: під дію цих норм потрапляє лише обмін розподілених між власниками визначених у натурі земельних ділянок, але ще не зареєстрованих відповідно до закону за власниками, які не можуть бути об'єктами цивільних прав.
Висновок: обмін земельними ділянками є законним
В результаті суд прийшов до висновку, що обмін сформованими і зареєстрованими ділянками с/г призначення між їх власниками є законним, сторони скористалися своїм правом на розпорядження приватною власністю, а договір міни є дійсним.
Виходячи з вищевикладеного, адвокати по земельних справах приходять до висновку, що реальним вирішенням проблеми заборони розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення може стати звернення до суду. А судова практика кінця 2018 року показує, що вже зараз можливе задоволення судами "позовів" власників, наприклад, до нотаріусів, які відмовилися посвідчити договір купівлі-продажу, дарування, міни землі і т.і.
З повагою - ALVA PRIVACY Law Firm
