Відповідно до Закону України "Про національну поліцію" (далі – "Закон") представники національної поліції можуть вживати щодо відповідних осіб заходи впливу, передбачені статтею 42 Закону. Слід звернути увагу на те, що цією нормою також передбачена можливість застосування вогнепальної зброї, проте важливим у такому випадку є дотримання певного визначеного порядку та наявність чітко визначених обставин, за яких поліцейський може звернутися до крайнього засобу.
Законодавством визначено, що перед тим, як застосувати вогнепальну зброю, правоохоронець повинен повідомити / попередити громадянина (голосом, гучномовцем або підсилювачем звуку), що може бути застосовано зброю у випадку невиконання його законних вимог. Також поліцейський повинен надати особі час для припинення незаконних дій та після, у разі ігнорування представника правоохоронного органу, він може застосувати зброю.
Випадки, коли поліція може застосувати зброю
Звертаємо вашу увагу, що законодавство містить вичерпний перелік виняткових випадків, коли представник національної поліції може застосувати зброю, як найсуворіший захід примусу. У частині 4 статті 46 Закону зазначається, що поліцейський уповноважений у виняткових випадках застосовувати вогнепальну зброю, а саме:
- для відбиття нападу на поліцейського або членів його сім'ї, у випадку загрози їхньому життю чи здоров'ю;
- для захисту осіб від нападу, що загрожує їхньому життю чи здоров'ю;
- для звільнення заручників або осіб, яких незаконно позбавлено волі;
- для відбиття нападу на об'єкти, що перебувають під охороною, конвої, житлові та нежитлові приміщення, а також звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення;
- для затримання особи, яку застали під час вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти;
- для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю і здоров'ю людей та/або поліцейського;
- для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю людей та/або поліцейського;
- для примусового припинення польоту безпілотного повітряного судна, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що таке судно використовується для вчинення правопорушення або становить загрозу життю чи здоров'ю людей та/або поліцейського, шляхом пошкодження чи знищення безпілотного повітряного судна та/або складових частин безпілотної авіаційної системи.
До того ж, якщо представник правоохоронного органу вважатиме, що в ситуації, яка склалася, матимуть місце підстави для застосування зброї, то він може привести її у готовність. У випадку, коли поліцейський вже тримає вогнепальну зброю в руках, а затримуваний намагається скоротити дистанцію з ним, наблизитися, торкнутися зброї, то правоохоронець матиме право її застосувати.
Коли поліцейський може застосувати вогнепальну зброю без попередження?
Важливо зазначити, що частина 6 статті 46 Закону містить вичерпний перелік випадків застосування поліцейським вогнепальної зброї без попередження, а саме:
- при спробі особи, яку затримує поліцейський із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену ним відстань, чи доторкнутися до зброї;
- у разі збройного нападу, а також у разі раптового нападу із застосуванням бойової техніки, транспортних засобів або інших засобів, що загрожують життю чи здоров'ю людей;
- якщо особа, затримана або заарештована за вчинення особливо тяжкого чи тяжкого злочину, втікає із застосуванням транспортного засобу;
- якщо особа чинить збройний опір;
- для припинення спроби заволодіти вогнепальною зброєю.
Інструкція щодо поводження зі зброєю
На останок хочемо згадати про Інструкцію із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, якою визначено систему заходів, спрямованих на забезпечення особистої безпеки поліцейських, запобігання загибелі, пораненням і травмуванню їх та інших осіб під час поводження з вогнепальною зброєю
та якої мають дотримуватися усі суб'єкти, на які поширюється дія цього нормативно-правового акту.
Таким чином, як пересічні особи, так і представники органів державної влади, повинні слідувати законам України, діяти лише на їх підставі та в їх межах.


