Поняття значного правочину для українського законодавства не нове. Вперше своє відображення у нормативно-правових актах цей інститут знайшов у Законі України "Про акціонерні товариства".
Поява його зумовлена необхідністю захисту майнових прав акціонерів та запобіганню можливим зловживанням збоку керівних органів товариства. У 2018 році поняття значного правочину та порядку його погодження з'являється й в новому Законі України №2275-VIII "Про ТОВ й ТДВ".
Під значним правочином у статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" розуміється договір, сума якого більше ніж 50% вартості чистих активів компанії (активи мінус зобов'язання), що розраховується на дату останньої поданої фінансової звітності.
Вказаною нормою імперативно встановлено необхідність погодження загальними зборами учасників правочинів, а директору у таких випадках мають бути надані відповідні повноваження. Відсутність вказаного погодження зборами може поставити під сумнів дійсність укладеної сторонами угоди.
Що розуміють під значним правочином українські суди (огляд)
Здійснюючи аналіз законодавства, можна прийти до висновку, що значним вважається правочин, що в силу статуту або закону відповідає певним критеріям. Такими правочинами можуть бути угоди, що перевищують встановлену суму або направлені на розпорядження певними активами компанії.
Так, наші адвокати по господарським справам зазначають, що доволі розповсюдженою є практика встановлення статутом обмежень щодо укладання товариством кредитних угод, договорів щодо відчуження нерухомого майна та інші.
05 жовтня 2016 року у своїй Постанові Верховний Суд України по справі №910/29382/14 окреслив єдину позицію щодо правової природи значного правочину. Так, значною є угода, що спрямована саме на реалізацію повноважень із розпорядження майном компанії. Ця позиція викладена також і в листі ВС України від 01 лютого 2017 р.
Така практика продовжує застосовуватися й Верховним Судом, який у Постанові по справі №910/18506/16 від 21 лютого 2018 року зазначив, що збільшені вимоги до порядку укладання та погодження правочинів щодо розпорядження майном компанії застосовуються тоді, коли таке розпорядження пов'язане виключно із відчуженням майна, а не з будь-якою правомочністю власника майна.
Як формується судова практика щодо застосування ст. 44 ЗУ "Про ТОВ і ТДВ"
Однією із перших таких справ, що з'явилася у судовій практиці, щодо оскарження укладеного правочину є спір в рамках договору поставки. Підставою для подання позову про визнання договору недійсним стала відсутність рішення про погодження такої угоди та надання відповідних повноважень його підписанту.
Суд першої інстанції по цій справі №916/40/19 вимоги позивача задовольнив та визнав, що у зв'язку із недотриманням вимог ст. 44 ЗУ "Про ТОВ та ТДВ" договір поставки є недійсним, навіть не зважаючи на фактичне виконання сторонами такої угоди. При цьому, все ж таки, вважаємо важливим відмітити той факт, що поставки в рамках договору відбувалися, що підтверджується підписаними видатковими накладними, зареєстрованими податковими накладними та наявністю оплати зі сторони покупця.
Під час перегляду справи в апеляційній інстанції рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Справа розглядом у суді першої та апеляційної інстанції не завершилася та надійшла на розгляд до Верховного Суду.
12 грудня 2019 року ВС винесено постанову, якою рішення суду апеляційної інстанції залишено без зміни. Судове рішення ВС, поміж іншого, мотивоване тим, що у разі підписання договору, за яким загальна його вартість буде рахуватися як сума всіх поставок, підтверджених видатковими накладними, то на дату укладання такого правочину неможливо визначити чи буде загальна сума (ціна) такого договору перевищувати 50% вартості чистих активів компанії та чи потребуватиме такий правочин схвалення.
Підсумовуючи, зауважуємо, що адвокати юридичної компанії "Альва Прайвесі" рекомендують, все ж таки при складанні як власних статутних документів, так і при укладанні контрактів, приділяти увагу розділам статуту, де мова йде про виконавчий орган та повноваження загальних зборів, оскільки недотримання порядку вчинення правочину може поставити під сумнів його дійсність не лише зі сторони вашого контрагента, а й зі сторони контролюючих органів.
