Часто під час укладання договору кредитування між фізичною особою та фінансовою установою (кредитною спілкою) або банком, до такого договору додається додаткова угода з графіком оплати.
У разі порушення такого графіка до боржника застосовуються санкції у вигляді штрафів або пені, а іноді такі санкції супроводжуються збільшенням процентної ставки за кредитом. Іноді недобросовісних боржників «продають» колекторам. Але розмова в цій статті йтиме, зокрема, і про інше.
Труднощі з платежами боржника за кредитом
Розглянемо на практиці ситуацію, коли боржник справно сплачує платежі згідно з графіком, потрапляє під звільнення і на деякий час позбавляється можливості виконувати зобов'язання щодо кредиту. Він інформує про це фінансову установу і, як тільки його фінансові справи поліпшуються, відновлює платежі.
Але зазвичай оплата в таких випадках відбувається час від часу – коли зручно і є можливість, оскільки зазвичай у цей момент графік платежів вже прострочений. Це дуже часта ситуація в нашій країні, адже до кризи економіка зростала і кредити були доступними і здавалися людям "підйомними".
Як свідчить практика, проходить кілька років безтурботних оплат і раптом боржник дізнається про те, що проти нього було подано позов на приголомшливу суму і він вже став відповідачем у судовому процесі.
Наслідки та рекомендації адвоката
Найголовнішою рекомендацією юриста у такому випадку є: ні в якому разі не варто ігнорувати судовий процес – багато негативних наслідків це несе. Дуже глибока у наших громадян традиція сподіватися на "авось" і не з'являтися потім ні до суду, ні у виконавчу службу.
Ґрунтуючись на наших спостереженнях, зазначимо, якщо прийняти таку позицію (не приймати участь та не з'являтися), то однозначно події розвиватимуться так:
- декілька засідань без відповідача та рішення буде прийнято на користь фінансової установи;
- після винесення рішення та закінчення строку на оскарження суд видає виконавчий лист, на підставі якого виконавча служба або приватний виконавець розпочинає відповідні дії.
А саме:
- відкриває провадження та надає можливість добровільно виконати рішення суду;
- після закінчення строку на добровільне виконання надсилає запити до різних органів, які можуть володіти інформацією про майновий статус боржника (податкова служба, Пенсійний фонд, державні реєстри, адресне бюро, ДАІ, Київзем тощо);
- накладає арешт на все майно та банківські рахунки позичальника/боржника.
Звичайно, якщо у боржника нічого вищезгаданого немає, то й побоюватися нічого, хоча сам факт набуття статусу визнаного судом боржника вже неприємний. А якщо майно є, його можна швидко втратити і коли справа програна в суді, то ймовірність успішного вирішення питання мінімальна. У цьому випадку можна хіба що відстрочити арешт майна та його продаж, яке дуже часто продається за ціною набагато нижчою від ринкової.
На жаль, практичний досвід адвокатів Альва Прайвесі із захисту в суді доводить, що у людей дуже часто мотивація «щось терміново робити» з'являється лише коли вже все дуже запущено. Але повернемось до рекомендацій.
Судовий процес
У разі початку судового процесу необхідно пам'ятати, що у суді важлива ініціатива (суддя не буде спеціально розбиратися у справі) та свою позицію необхідно обґрунтувати самостійно.
Дуже важливі деталі і саме тому потрібно звернути особливу увагу на всі документи, пов'язані з кредитом: договір, додаткові угоди, квитанції та листування.
Вкрай важливим у судових суперечках за кредитними договорами, строки оплати за якими давно минули, є можливість застосування позовної давності.
Що таке позовна давність?
Позовна давність – це передбачений законодавством термін, протягом якого можна звертатися до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Щодо теми цієї статті, то строк кредитного договору – це строк, протягом якого фінансова установа може вимагати через суд стягнення боргу, пені та інших санкцій.
Стандартна позовна давність складає 3 роки з моменту, коли фінансовій установі стало відомо, що її права порушені та особа, яка отримала кредит, не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором.
Наприклад, якщо для сьогоднішньої дати у графіку платежів за кредитним договором встановлено суму для оплати у розмірі 500 гривень, а позичальником було виплачено лише 450 грн., то саме з сьогоднішнього дня і починає текти позовна давність за вказаним боргом в 50 гривень. А якщо з цієї дати минуло 3 роки і плюс 1 день, то цей борг в 50 грн. "згоряє" і фінансова установа вже не має можливості стягнути його з боржника.
Але є важливі уточнення – констатують юристи Альва Прайвесі:
- якщо позовна давність пройшла за декількома платежами, передбаченими у графіку, то щодо інших (за якими термін позовної давності не минув) фінансова установа може і напевно буде звертатися до суду;
- позовна давність перестає текти з дня звернення до суду. Тобто не варто сподіватися на те, що якщо суд триватиме кілька років, то тоді можна буде використати позовну давність набагато пізніше, після дати звернення до суду;
- суди застосовують позовну давність лише за клопотанням (проханням) сторони спору (з метою мінімізації ризику залишення такого прохання без реакції варто готувати його письмово та подавати через канцелярію суду перед судовим засіданням);
- кредитним договором може бути передбачена збільшена позовна давність, наприклад, у 5 років. При цьому законодавство передбачає, що саме така позовна давність матиме пріоритет над стандартною (це передбаченою Цивільним кодексом України).
Якщо ж кредитним договором не передбачено збільшеної позовної давності і стандартний термін у три роки вже давно пройшов з останньої дати, зазначеної у графіку платежів, то можна сміливо йти на засідання та заявляти вимогу щодо застосування позовної давності до цієї суперечки – рекомендують адвокати Альва Прайвесі.
При цьому варто враховувати те, що іноді суд може не звернути увагу на клопотання про застосування наслідків закінчення позовної давності – просто не взяти до уваги або відмовити у зв'язку з якимись причинами, пов'язаними з діяльністю фінансової установи (перевірки з боку контролюючих органів та т.і.).
Вищезазначені дії суду будуть порушенням закону, оскільки, згідно з Цивільним кодексом, сплив строку позовної давності є підставою для відмови у позові. При цьому інша частина відповідної статті кодексу говорить про виключення з цього правила – причини пропуску строку мають бути дуже суттєвими, і лише в такому разі суд має право ігнорувати вашу заяву щодо закінчення терміну позовної давності.
Судова практика щодо позовної давності
Незважаючи на це, суди досить часто можуть не брати до уваги вимоги закону щодо застосування позовної давності. Це підтверджує і судова практика, і аналіз реєстру судових рішень України. Але в такому разі не варто впадати у відчай і обов'язково треба оскаржувати рішення суду першої інстанції в апеляції.
Якщо ж і апеляційна інстанція не прийняла позитивного для вас рішення, то можна й треба йти вище, тому що аналогічні рішення двох судових інстанцій зовсім не гарантують автоматичної підтримки цієї ж позиції і в касації – часто буває навпаки.
Як приклад Альва Прайвесі наводить рішення Вищого спеціалізованого суду у справі про стягнення заборгованості на користь кредитної спілки. За обставинами цієї справи термін позовної давності минув, на що відповідач письмово звернув увагу суду. Однак суди і першої, і апеляційної інстанцій відмовили у застосуванні позовної давності та підтримали правову позицію кредитної спілки. А ось суд касаційної інстанції якраз підтримав позицію відповідача, скасував неправомірні рішення судів та повернув справу на повторний розгляд.
Пеня за невиконання зобов'язань за кредитним договором
Окремо необхідно загострити увагу на частому бичі судових процесів щодо стягнення кредитної заборгованості – пені за невиконання зобов'язань за кредитним договором.
Іноді така пеня може у кілька разів перевищувати суму самої заборгованості, інколи ж її сума буває просто астрономічною.
Не тіште себе надією і не звертайте уваги на чутки про те, що розмір пені не може перевищувати певні розміри – дві облікові ставки НБУ за час прострочення, або що вона може нараховуватися лише певний період часу – шість місяців.
По-перше, ці розміри та строки нормативно передбачені лише для господарських відносин, а не для кредитних договорів із фізичною особою.
По-друге, суди дотримуються думки про те, що якщо сторона підписала договір, то вона чудово розуміла, на що йшла і повинна відповідати за свої дії у разі невиконання зобов'язань за договором.
Важливі аспекти щодо нарахування неустойки (пені та штрафів)
Для питань пені та штрафів, як вказують адвокати Альва Прайвесі зі свого практичного досвіду, важливими є 3 аспекти:
- необхідно відрізняти неустойку (пеню та штрафи) від відсотків за користування кредитом – це різні поняття та регулювання їх нарахування серйозно різняться;
- згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу для стягнення неустойки встановлюється термін позовної давності в 1 рік. Іншими словами, неустойка (пеня або штраф) може бути стягнута лише протягом одного року з моменту, коли про невиконання своїх зобов'язань боржником стало відомо фінансовій установі (див. вище). Якщо ж прострочення настало 2 роки тому, а пеня нараховується на суму боргу (заборгованість, що виникла два роки тому) досі, то до такої неустойки можна впевнено вимагати застосування наслідків спливу позовної давності;
- навіть якщо позовна давність щодо неустойки не спливла, але неозброєним оком видно неадекватне співвідношення суми неустойки та суми основної заборгованості за кредитом, то доцільно просити суд зменшити суму нарахованої неустойки, надавши підтвердження поганого майнового статусу – довідку з роботи, свідоцтво про народження дитини тощо. Не варто нехтувати цією рекомендацією від фахівців Альва Прайвесі, оскільки на практиці така позиція судів зустрічається досить часто.
Розірвання кредитного договору з ініціативи фінансової установи / банку
На завершення необхідно окремо звернути увагу на такий важливий елемент кредитних відносин, як офіційно оформлена вимога фінансової установи про розірвання кредитного договору.
Іншими словами, якщо одержувачем кредиту було отримано листа від фінансової установи/банку про припинення (розірвання) договору у зв'язку з невиконанням зобов'язань зі сторони одержувача кредиту та немає наступних (у часі) підписаних додаткових угод про пролонгацію (продовження дії) договору, то термін позовної давності можна сміливо починати обчислювати з моменту отримання такої вимоги від банку, навіть якщо графік платежів передбачає зобов'язання виплачувати кредит ще, наприклад, п'ять років наперед.
Крім того, деякі юристи дотримуються правової позиції, що саме з цього моменту припиняється нарахування неустойки, санкцій та відсотків за кредитом. Адже розрив договору спричиняє анулювання (припинення) договірних відносин та зобов'язань, і банк має право вимагати лише те, що фактично було сформовано та нараховано лише до моменту відправлення такого листа-повідомлення про дострокове розірвання кредитного договору.
На практиці ж, звичайно, фінансові установи продовжують нараховувати пеню та відсотки, і іноді при простроченні виплати кредиту надсилають вимоги про розірвання кредитного договору чи не регулярно – про це свідчать насамперед звернення клієнтів юридичної компанії Альва Прайвесі.
Але не варто сприймати все близько до серця – будь-який банк, кредитна установа чи спілка – це насамперед живі люди, які можуть і схильні робити помилки. І впевнена на перший погляд правова позиція банку не завжди свідчить про професіоналізм, а іноді є просто хибною практикою, розрахованою на масового споживача, який не вміє відстоювати свої права!
Автор: Адвокат Ілля Шапошніков.
