З початком повномасштабної війни суди все частіше, розглядаючи позови про розірвання шлюбу з військовослужбовцем, отримують клопотання, у яких одна зі сторін (зазвичай відповідач) просить зупинити розгляд у зв'язку з проходженням служби у ЗСУ. Формально це виглядає як достатня підстава, але на практиці вона не завжди є законною, особливо - коли йдеться про реалізацію особистих немайнових прав.
У цій статті розглядаємо, у яких випадках суд дійсно має право зупинити справу, які докази має надати військовослужбовець, чим відрізняється участь через адвоката, та чому переривання провадження у справах про розлучення - це складне та делікатне питання, що може перетворитися на форму процесуального зловживання.
Коли розгляд суд може "поставити на паузу" через службу відповідача у ЗСУ
Процесуальний закон (Цивільний процесуальний кодекс України) передбачає обов'язкове зупинення провадження, якщо сторона перебуває на військовій службі. Таку норму закріплено в пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК України. Але сама по собі наявність статусу військовослужбовця ще не означає, що справу слід негайно «поставити на паузу». До речі, ЮФ "Альва Прайвесі" вже розбирала ситуацію коли військова служба не зупиняє справу по аліментах, яка є аналогічною цій.
Щоб суд дійшов висновку про необхідність переривання провадження, відповідач повинен надати належні та достатні докази не лише факту служби, а й того, що його служба:
- проходить у частині, переведеній на воєнний стан та залученій до бойових дій;
- унеможливлює участь у судовому розгляді (зокрема, навіть дистанційно);
- не дозволяє доручити захист своїх інтересів адвокату.
За відсутності належного підтвердження вимоги про призупинення не підлягають задоволенню.
Які документи підтверджують неможливість участі у розгляді через військову службу?
З практичного досвіду ведення таких справ можемо сказати, що у багатьох випадках відповідачі долучають до клопотань лише витяги з наказів командира військової частини або загальні довідки. Проте вже є прецеденти - Верховний Суд неодноразово наголошував: належним доказом є саме наказ по особовому складу, виданий відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента №1153/2008 (постанова ВС від 14 лютого 2024 року справі №466/8799/22).
Такий наказ повинен:
- бути персоніфікованим - містити дані конкретної особи;
- вказувати, що військова частина переведена на воєнний стан;
- підтверджувати, що відповідач виконує бойові завдання;
- містити відомості, які об'єктивно виключають можливість участі у процесі.
Якщо ці дані відсутні або надані документи є "загальними", суд не має правових підстав для зупинення провадження.
Коли інтереси відповідача представляє адвокат, суд не зобов'язаний переривати розгляд
Хоча стаття 251 ЦПК України встановлює обов'язок суду зупинити провадження у разі перебування сторони у складі ЗСУ, судова практика (зокрема й позиція Верховного Суду) вказує: факт надання представницької допомоги, особливо адвокатом, який здійснює активні процесуальні дії, є підставою для висновку про відсутність перешкод для реалізації права на захист (постанова ВС від 13 березня 2025 року у справі №557/1226/23).
Відповідач, який має змогу подати клопотання через адвоката, забезпечує реалізацію своїх процесуальних прав. Відтак, відсутні об'єктивні підстави для відтермінування розгляду. Такий підхід є правозастосовчим компромісом між формальним змістом норми статті 251 ЦПК України та конституційними принципами доступу до правосуддя, розумності строків розгляду справ і заборони зловживання процесуальними правами.
Саме така позиція неодноразово відстоювалася на практиці у справах, де інтереси позивача представляло АО «Альва Прайвесі» - коли відповідач, хоча і проходив військову службу, однак здійснював процесуальні дії через адвоката. У такому разі логічно просити суд відмовити у зупиненні розгляду справи, посилаючись на відсутність фактичної перешкоди для захисту.
Чому не кожну справу про розлучення можна зупиняти "автоматично"
Особливу увагу слід приділити саме справам про припинення шлюбних відносин. Це не типова цивільна справа, де спір обертається навколо майнових прав або обов'язків. Предмет спору - реалізація особистого права на припинення подружніх відносин, яке не може бути обмежене чи заблоковане штучно, зокрема - шляхом процесуального зупинення.
Шлюб - добровільний союз: якщо одна сторона не хоче, її примусити не можна!
Шлюб в Україні ґрунтується на добровільній згоді чоловіка та жінки (ст. 24 Сімейного кодексу України). Якщо така згода на подальше перебування у шлюбі відсутня хоча б в однієї сторони, суд повинен констатувати неможливість подальшого спільного життя.
У таких випадках відсутність іншої сторони (чи не надання згоди на розлучення) не впливає на суть спору. Суд буде з'ясовувати лише чи дійсно спільне життя є неможливим. Якщо шлюбні відносини фактично припинені, спільний побут не ведеться, а позивач не бачить подальших підстав зберігати сім'ю - розірвання шлюбу є неминучим.
Тому навіть якщо провадження зупинити - після його поновлення суд розглядатиме ту саму ситуацію. Відтак зупинення не змінює правову суть, а у реальному житті лише затягує реалізацію вже сформованого наміру, обмежує позивача-ініціатора у праві на розгляд справи у розумний строк.
Закон дозволяє лише обмежене відтермінування - строк на примирення
Процесуальний закон прямо передбачає, що у справах про розірвання шлюбу суд може надати сторонам строк для примирення - до 6 місяців (ч. 7 ст. 240 ЦПК України). Це - єдина передбачена законом можливість відтермінування розгляду, яка спрямована на захист сімейних стосунків.
У всіх інших випадках, якщо примирення не є можливим і одна зі сторін заявляє про бажання розірвати шлюб, - жодне інше процесуальне зволікання не може бути виправдане, особливо таке, яке не має визначених строків (наприклад, до закінчення служби чи до закінчення війни).
Воєнний стан триває понад три роки, і строки військової служби для багатьох військовослужбовців не визначені. Зупинення суддею справи про розірвання шлюбу під час війни за таких умов - це фактичне блокування права позивача на зміну сімейного статусу на невизначений строк, що є порушенням права на правову визначеність.
Примусове збереження шлюбу через призупинення провадження
Особливої ваги це питання набуває з огляду на європейські стандарти. Стаття 8 Європейської конвенції про захист прав людини гарантує кожному право на повагу до приватного і сімейного життя. Якщо особа не бажає залишатися у шлюбі, а її примушують до цього шляхом затягування судового процесу - це є неприйнятним втручанням у сферу приватної автономії.
Те саме випливає й зі статті 51 Конституції України, а також статті 56 Сімейного кодексу України: кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примус до збереження шлюбу є прямим порушенням цієї норми.
Тому суд, розглядаючи клопотання про зупинення у справах про розірвання шлюбу, має не лише перевіряти формальні докази, а й оцінювати, чи не перетворюється така процесуальна дія на інструмент порушення основоположних прав позивача.
Як правильно реагувати на клопотання про зупинення розгляду справи?
Якщо відповідач подав клопотання про відтермінування розгляду справи через службу в ЗСУ, позивач має право подати письмові заперечення, у яких:
- проаналізувати надані документи (чи є наказ по особовому складу, чи вказано воєнний стан, бойові завдання тощо);
- наголосити на наявності адвоката у відповідача, якщо такий є;
- зазначити, що шлюб фактично припинено, а примирення неможливе;
- вказати, що закон вже передбачає 6 місяців на примирення як можливий максимум;
- послатися на право на приватне життя і неприпустимість примусу до шлюбу;
- за потреби - запропонувати проведення відеоконференції з відповідачем як альтернативу фізичній присутності.
З власного досвіду зазначимо, що на практиці належно підготовлені заперечення нададуть суду всі підстави для відмови у задоволенні клопотання.
Висновок: процес розлучення не можна зупинити «просто так»
Проходження військової служби, навіть у зоні бойових дій, не є безумовною підставою для зупинення провадження. Закон вимагає чітких і переконливих доказів, а також врахування фактичних обставин справи. У спорах про припинення шлюбних відносин особливе значення має особиста воля позивача, відсутність по факту спільного життя та неможливість примирення.
Призупинення у справах про розлучення часто не несе конструктивного ефекту, адже не змінює суті конфлікту, а лише штучно блокує реалізацію гарантованого права на розірвання шлюбу. Суд має діяти з урахуванням принципів добросовісності, процесуальної рівності, особистої автономії сторін, а також стандартів, закріплених Європейською конвенцією.
У випадках, коли відповідач намагається затягнути розгляд, подаючи формальні клопотання про зупинення, рекомендується звернутися до адвоката, який володіє практичним досвідом, відповідною практикою і зможе належно обґрунтувати правову позицію позивача, захистити його інтереси та забезпечити своєчасне завершення процесу.
Автор: Юрист Софія Огієвич.
